Мучниця звичайна
толокнянка обыкновенная
Arctoslaphylos uva-ursi, синонім — Arbutus uva-ursi —
невеликий вічнозелений кущик родини вересових. Стебла лежачі, 0,3-1 (2) м завдовжки, дуже розгалужені, з висхідними квітконосними гілочками. Листки чергові, шкірясті, довгасто-обернено-яйцевидні, тупі, з трохи загнутими донизу і злегка потовщеними цілими краями, зверху темно-зелені, з полиском, з ясно помітними сітчасто розташованими вдавленими жилками, зісподу світлішими, матові, з ясно виступаючою середньою жилкою. Квітки двостатеві, правильні, на коротких квітконіжках, у пониклих китицях на кінцях гілочок; віночок глечикоподібний, білий або блідо-рожевий, на верхівці з п'ятьма зубчиками. Плід — червона ягодоподібна куляста борошниста кістянка. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Мучниця звичайна трапляється невеличкими острівками на Поліссі в соснових лісах, сухих піщаних грунтах.Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують листя мучниці (Folia Uvae ursi). Заготовляють сировину у два строки: навесні, перед цвітінням або на його початку, і восени, від початку достигання плодів і до першого снігу. Зрізані гілочки зв'язують у пучки й розвішують для сушіння під наметами або в провітрюваному приміщенні. Після сушіння листки відокремлюють від стеблових частин і зберігають у коробках у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності сировини — 5 років.Листя мучниці відпускають аптеки.
Хімічний склад
Листя мучниці містить фенолові глікозити арбутин (8-16%) і метиларбутин, вільний гідрохінон, дубильні речовини пірогалової групи (30-35%), органічні кислоти (галова, елагова, хінна, мурашина, урсолова), флавоноїди гіперозид, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, мірицетин, мірицитрин, тритерпен уваол, віск і смолу та сліди ефірної олії й мінеральні солі.Фармакологічні властивості і використання
Основними діючими речовинами листя мучниці є фенолові глікозити, флавоноїди й дубильні речовини. Арбутин і метиларбутин розщеплюються в організмі до гідрохінону, який має подразні й антибактеріальні властивості, внаслідок чого підвищується діурез, а сечовивідні шляхи очищаються від бактеріальної флори.Протибактеріальна дія мучниці проявляється лише за умови лужної реакції сечі, оскільки при кислій реакції сечі гідроліз глікозитів не відбувається. (Бажано здати сечу на загальний аналіз, щоб визначити реакцію. При лужній реакції лікуються мучницею, при кислій реакції – брусницею – примітка Довбні Н. А. за дослідженням Мамчура Ф. І.).
Антисептичний ефект проявляють і дубильні речовини мучниці. Він зумовлений їхньою здатністю утворювати комплексні сполуки з мікробними білками й від реакції сечі не залежить. Поряд з цим дубильні речовини мучниці виявляють протизапальну дію.
Флавоноїди, що містяться в рослині, виявляють салуретичну дію (підвищення діурезу з одночасним посиленням виведення з організму іонів натрію та хлору).
Одночасна наявність сечогінних, антимікробних і протизапальних властивостей робить цю рослину цінним засобом для лікування запальних процесів у сечовивідних шляхах та ниркової недостатності з порушенням водного й мінерального обміну.
У народній медицині , крім того, препарати мучниці приймають при нефролітіазі, гематурії, затримці сечі, мимовільному сечовиділенні, ніктурії, сперматореї, малярії, туберкульозі легень, діареї й атонії кишок та при цукровому діабеті.
Мучниця звичайна входить до складу сечогінного чаю.
Вживають мучницю у вигляді настою, відвару або порошків з листя.
Натомість болгарські вчені вважають, що найкраща лікарська форма мучниці — настій, і пояснюють це тим, що при кип'ятінні екстрагується значна кількість дубильних речовин, які подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.
При надмірному й тривалому вживанні препарати мучниці можуть спричиняти блювання, пронос, подразнення нирок, викидень у вагітних.
У разі необхідності тривалого вживання мучниці її використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами, які мають сечогінні та протизапальні властивості. Окремі автори рекомендують при вживанні мучниці одночасно приймати 1 чайну ложку натрію гідрокарбонату для створення лужної реакції сечі.
Зовнішньо настій листя рослини застосовують для гоєння виразок і гнійних ран.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — холодний настій (1 столову ложку сировини заливають двома склянками кип'яченої води кімнатної температури, настоюють 6—8 годин, проціджують) приймають по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день;
- настій (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають по півсклянки або по третині склянки 3-5 разів на день через 40 хв. після їди;
- відвар (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3-5 разів на день через 40 хв. після їди;
- порошок з листя приймають по 1 г двічі на день;
- 10 г суміші листя мучниці звичайної і полину звичайного, трави хвоща польового, насіння моркви дикої і кропу запашного, взятих у співвідношенні 3:2:2:1:2, заливають двома склянками окропу, настоюють 12 годин у духовці, кип'ятять 5 хвилин і п'ють по півсклянки 4 рази на день через 1 годину після їди при нирковокам'яній хворобі;
- столову ложку суміші (порівну) листя мучниці звичайної і трави собачої кропиви п'ятилопатевої заливають 3 склянками окропу, кип'ятять, поки не википить третина рідини, проціджують і п'ють протягом дня за 3 рази при нервовому збудженні й атонії кишок.
ЗОВНІШНЬО — настій або відвар (готують, як у попередньому прописі) застосовують для обмивань і компресів.