Шавлія лікарська
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
шалфей лекарственный
Salvia oflicinalis —
напівкущова рослина родини губоцвітих. Стебла прямі, розгалужені, 20-70 см заввишки, майже круглясті, білувато-шерстисті від довгих хвилястих волосків. Стеблові листки (почасти зимуючі) супротивні, черешкові, шкірясті, яйцеподібно-довгасті або видовжено-еліптичні, при основі округлі або неглибокі серцеподібні, на верхівці тупі або загострені, по краю дрібнозубчасті, на поверхні тонко зморшкуваті, з обох боків сіруваті шерстисті, засіяні рясними крапчастими залозками; нижні листки нерідко при основі з однією-двома невеличкими лопатями; приквіткові листки яйцеподібно-ланцетні, сидячі, лілувато-забарвлені, при основі перетинчасті, здебільшого дорівнюють чашечкам. Квітки двостатеві, неправильні, утворюють несправжні 4-8-квіткові, розсунуті кільця; чашечка дзвоникоподібна, по жилках (їх 15) волосиста, з трикутними, гострокінцевими, війчастими зубцями; віночок яскраво-ліловий, двогубий, з майже прямою верхньою губою і трилопатевою нижньою (бокові лопаті нижньої губи відігнуті, середня — на верхівці глибоко-виїмчаста). Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Батьківщина шавлії лікарської — Середземномор'я. На території України, переважено в південних районах, її культивують як ефіроолійну лікарську та декоративну рослину.Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують листя шавлії (Folia Salviae officinalis), яке заготовляють у два строки: у червні (період бутонізації) і у вересні (другий підріст).Техніка збирання може бути різною: або збирають вручну тільки саме листя і відразу його сушать, або жнуть серпами всю надземну частину, а одержану масу сушать і обмолочують, відкидаючи стебла.
Сушать сировину у приміщенні з доброю вентиляцією або під наметом.
В спеціалізованих господарствах збирання сировини механізоване.
Сушене листя є у продажу в аптеках.
Хімічний склад
Листя шавлії містить ефірну олію (до 2,5%), конденсовані дубильні речовини (4%), тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова), дитерпени, смолисті (5-6%) і гіркі речовини, флавоноїди, кумарин ескулетин і інші сполуки. До складу ефірної олії входять цинеол (до 15%), туйон, пінен, сальвен, борнеол, камфора, сесквітерпен цедрен і інші терпеноїди.Фармакологічні властивості і використання
Шавлія лікарська має багатосторонню дію. Галенові препарати шавлії виявляють в'яжучу, протизапальну, дезинфікуючу, відхаркувальну, естрогену і гіпоглікемічну дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку, мають слабко виражену антисептичну властивість, впливають на ушкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки, спиняють кров.У науковій медицині їх застосовують в основному зовнішньо: полоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті, виразках у роті, паротиті, ангіні, катарах верхніх дихальних шляхів; спринцювання при запальних захворюваннях піхви, білях і ендоцервіциті; примочки, обмивання, місцеві і загальні ванни при запальних захворюваннях шкіри, нагноєних ранах і виразках, легких опіках і відмороженнях.
Препарат сальвін (ацетоновий екстракт із листя шавлії) застосовують при катаральних і виразково-некротичних гінгівітах, гострих і хронічних афтозних стоматитах, пародонтозі 1-3-го ступенів; хронічному та гострому періодонтиті, аденофлегмонах, абсцесі (після розкриття).
Залежно від характеру патологічного процесу сальвін призначають для зрошення, змащування, промивання, аплікацій, введення турунд у канали і патологічні кишені (на 10 хв.). Курс лікування — від 2 до 10 сеансів.
Пероральне застосування шавлії показане при гастритах і виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки зі зниженою секреторною активністю шлунково-кишкового тракту і кислотністю шлункового соку, а також схильності хворих до спастичних станів шлунку та кишечнику, запаленні сечового міхура, гіпергідрозі (в клімактеричний період, при деяких гарячкових станах, туберкульозі).
Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при запаленні дихальних шляхів, діареї різного походження, запаленнях печінки та жовчного міхура, легких формах цукрового діабету.
Як проти діабетичний засіб шавлію краще застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими рослинами.
Настій шавлії дають матерям, що годують груддю, з метою пригнічення секреції молока.
Використовують шавлію і для лікування геморою. Методика лікування (за Г. М. Сагаловим) полягає у наступному: після очисної клізми охолодженою кип'яченою водою роблять лікувальну клізму з концентрованого настою 2-3 столових ложок листя шавлії на 100 мл окропу (настоюють 15-20 хвилин, проціджують і вводять спринцівкою у пряму кишку). Щоб настій всмоктувався, хворий повинен полежати 20-30 хв. Такі процедури роблять протягом тижня (настій готують щодня). Хворому рекомендується утримуватись від вживання алкогольних напоїв і уникати запорів (дотримуватись відповідної дієти, а на ніч вживати 2 драже екстракту крушини ламкої).
Листя шавлії входить до складу інгредієнтів для виготовлення грудних чаїв, пом'якшувальних чаїв, шлункового чаю.
В Єгипті після епідемій жінки вживали шавлію як наїдок, щоб підвищити народжуваність дітей.
Користуючись препаратами шавлії, слід пам'ятати про існування великої різниці між активністю водних та спиртових екстрактів шавлії, що пов'язано зі ступенем розчинності діючих речовин. Водні екстракти найефективніші при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі, а спиртові — як спазмолітичний, протизапальний та антисептичний засіб.
Треба також мати на увазі, що вживання спиртового екстракту у великій кількості протягом тривалого часу може викликати побічну дію у вигляді епілептиформних припадків.
При запаленні нирок і сильному кашлі давати препарати шавлії всередину протипоказано.
Шавлію використовують в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу настояти 1 годину, процідити) приймати по півсклянки тричі на день до їди;
- настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) приймати по 20 крапель тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — сальвін (Salvinum) призначають у вигляді 0,1-0,2%-ного спиртового розчину, який готують із 1%-ного спиртового розчину розведенням (в 4-10 разів) дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду;
- полоскання, примочки і обмивання настоєм (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу);
- полоскання настойкою (готують як у попередньому прописі; перед вживанням чайну ложку настойки розводять у склянці води);
- спринцювання настоєм (20 г, або 4 столові ложки сировини настоюють 10 хв. на склянці окропу, проціджують, охолоджують і розводять кип'яченою водою до 1 л).
