Омела біла
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
омела белая
Viscum album —
багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кулястої форми кущик родини омелових. Гілки голі, зеленаво-жовті, циліндричні, дерев'янисті, вилчасто розгалужені, у вузлах потовщені і дуже крихкі. Листки супротивні, шкірясті, з цілими краями, еліптично видовжені, сидячі, жовте-зелені. Квітки одностатеві (рослини дводомні), жовті, сидячі, зібрані по 3-6 у головчасті суцвіття в розвилках гілок. Плоди ягодоподібні, білі, кулясті або коротко овальні, з трохи вдавленою верхівкою. Цвіте у березні — квітні.
Поширення
Омела біла паразитує на листяних (тополя, клен, береза, верба, липа, дуб, в'яз, груша, яблуня), і рідко на хвойних породах, закріплюючись на них присосками, через які живиться за рахунок дерева, на якому оселилася. Трапляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу та в Криму.Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують молоді гілки з листям (Stipites Visci cum foliis). Заготовляють сировину пізно восени і взимку, використовуючи для цього секатори або гачки. Сушать сировину під наметами або в теплих провітрюваних приміщеннях, розстилаючи її тонким (3-5 см завтовшки) шаром на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40-50°С. Сухої сировини виходить 37-39%. Зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці.Хімічній склад. Омела біла містить 0,03-0,10 % віскотоксину (біла аморфна речовина, що складається з великої кількості амінокислот і цукрів), а- і р-віскол, вісцерин, олеанолову і урсолову кислоти, холін і його похідні (ацетилхолін, пропіонілхолін), аміни (віскалін, віскальбін, тирамін та ін.), спирти (пініт, квебрахіт та ін.), флавоноїди (кверцетин, рамнетин, ізорамнетин, рамназин-3 глюкозид, флавоядоринін А і В, гомофлавоядоринін В тощо), жирну олію, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини й мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання
Галенові препарати омели мають гіпотензивні, седативні, в'яжучі, кровоспинні й глистогінні властивості, посилюють діурез і виділення продуктів азотистого обміну.За експериментальними даними очищений екстракт омели виявляє цитолітичну дію.
В науковій медицині настій трави омели дають пити при гіпертонічній хворобі 1-2-ї стадій, атонії кишок, легеневих, носових і тривалих маткових кровотечах, особливо у хворих з артеріальною гіпертензією в клімактеричний період.
Очищений екстракт омели (у вигляді ін'єкцій) запропоновано як цитолітичний засіб при неоперабельних формах раку.
В народній медицині омелу здавна використовують при шлунково-кишкових, менструальних і гемороїдальних кровотечах, проти епілепсії, еклампсії й істерії та при болях у животі.
Чай з омели рекомендують як загально зміцнюючий засіб для підвищення тонусу життя, ослаблим людям похилого віку та при запамороченні.
Зовнішньо настій і порошок з трави омели використовують як пом'якшувальний і знеболюючий засіб при абсцесах та інших шкірних хворобах.
Для промивання піхви при кольпіті і білях використовують настій із трави омели і деревію звичайного.
Використовують омелу і в гомеопатії.
Слід пам'ятати, що при тривалому вживанні препарати омели можуть спричинити отруєння.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави омели (15 г сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці тричі на день;
- чай із трави омели (1 чайну ложку сировини на 1 склянку холодної перевареної води, настоюють ніч) приймають по третині склянки тричі на день;
- настойку із трави омели (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:5) приймають по 50 крапель тричі на день;
- для вигнання круглих глистів вживають порошок омели і коренів валеріани лікарської, взятих у співвідношенні 1:2, приймають по 1 чайній ложці щодня протягом трьох днів, запиваючи водою й заїдаючи великою кількістю свіжої тертої моркви.
ЗОВНІШНЬО — дві столові ложки суміші (порівну) трави омели і деревію звичайного заварюють в 1 л окропу, настоюють до охолодження, проціджують і використовують для спринцювання при кольпіті і білях.
