Олеандр звичайний
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
олеандр обыкновенный
Nerium oleander —
кущ або невелике (3-4 м заввишки) дерево родини барвінкових. Стебла розгалужені, з гладенькою світло-сірою корою. Листки вічнозелені, шкірясті, з цілими краями, зісподу опушені. Квітки правильні, двостатеві, на довгих повстистих опушених квітконіжках, зібрані у верхівкові пів зонтики; віночок рожевий, рідше білий, зросло пелюстковий, з п'ятилопатевим відгином і зубчастими виростами в зіві. Плід складається з двох лстянок. Цвіте з червня по серпень.
Поширення
Олеандр звичайний походить з Середземномор'я. В Південному Криму його широко розводять у відкритому грунті як декоративну рослину. Вирощують його і як кімнатну квіткову рослину.Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують цілком розвинуте листя олеандра (Folia Nerii oleandri; Folia Nerii, Folia Oleandri), яке заготовляють у жовтні — листопаді або у квітні (до початку активного росту пагонів). Перевагу віддають весняному строку заготівлі. Листя обшморгують руками (в захисних рукавицях!) з обрізаних при декоративному формуванні кущів пагонів і швидко сушать під укриттям на вільному повітрі або в теплих кімнатах, розстеливши тонким (2-3 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі 50°С. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Зберігають олеандр окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Для місцевого лікування частіше використовують свіжі або сушені квітки з листям (вершки квітучих гілок).Хімічний склад
Листя олеандра містить карденоліди олеандрин (0,08-0,15%), дигіталін, дезацетилолєандрин і одинерин, діуретично діючу субстанцію нериїн, флавоноїди (рутин, кемпферол 3-рамноглюкозид і ін.), сапонін карабін, урсолову кислоту.Фармакологічні властивості і використання
Олеандр звичайний ефективний кардіотонічний засіб, за своєю дією схожий на серцеві засоби наперстянки.У процесі експериментальних досліджень встановлено, що препарати олеандра покращують серцеву діяльність, сповільнюють ритм серця, підвищують діурез, розширюють вінцеві судини, знижують артеріальний тиск.
На відміну від глікозитів наперстянки, глікозити олеандра діють швидше і м'якше, швидше виводяться з організму.
Крім кардіотонічної дії, водні екстракти олеандра виявляють противірусну активність і мають цитотоксичні властивості.
Олеандр звичайний призначають у випадку тахіаритмії, при легких формах серцевої недостатності та при стенокардії. У народній медицині настій листя олеандра п'ють при нервовому виснаженні, головних болях, епілепсії, апоплексії, безсонні, м'язових спазмах, діареї та як вітрогінний засіб.
Як зовнішній засіб настій листя використовують для примочок і компресів при шкірних хворобах (мокнуча екзема, лишай тощо), для полоскання при зубному болю.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по 25-30 мл тричі на день до їди.
ЗОВНІШНЬО — натирання і примочки настоєм із сушених квіток і листя (100 г сировини на 1 л окропу, настоюють кілька годин) застосовують при корості і дерматитах, спричинених укусами комах;
- натирання маззю із свіжих квіток і листя (готують на смальці у співвідношенні 3:5, після старанного змішування нагрівають на водяній бані 15 хв.) застосовують при корості.
Олеандр звичайний містить сильнодіючі речовини, тому ліки з нього треба суворо дозувати, а лікуватися — з дозволу і під наглядом лікаря.
