Меліса лікарська
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
мелисса лекарственная
Melissa ofiicinalis —
багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні, до 1 м заввишки, дуже розгалужені. Листки темно-зелені й голі зверху, ясно-зелені та опушені знизу, яйцевидні, на верхівці загострені. Квітки дрібні, в пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба трубчаста дзвоникоподібна. Віночок двогубий, спочатку жовтий, потім стає білим або блідо-ліловим. Плід сухий, розпадається на 4 однонасінні горішки. Вся рослина до цвітіння має приємний лимонний запах, який після цвітіння слабшає, стає навіть дещо неприємним. Цвіте в червні — серпні.
Поширення
Меліса лікарська росте в середземноморських і центральноєвропейських країнах; у нас лише в культурі, але нерідко дичавіє, особливо в Криму, де трапляється на лісових галявинах, по берегах річок та біля доріг.Заготівля і зберігання
Заготовляють листя (Folia Melissae). Час збирання визначається залежно від призначення сировини — якщо з листя треба одержати ефірну олію, то збирають його обов'язково до цвітіння рослини, коли вміст олії в ньому найвищий. Вдруге листя можна зрізувати через 20—25 днів; якщо осінь волога і тепла, то можна збирати сировину і втретє. Збирати листя краще опівдні, в суху похмуру погоду — щоб зменшити втрати ефірної олії. Зібрану мелісу розстилають тонким шаром і сушать при температурі до 35°С; під час сушіння сировину не треба ворушити. Сухого листя виходить 20%. Зберігають у бляшаних коробках у приміщеннях, у які не проникає сонячне світло. В СРСР (* держава припинила своє існування в 1991 р.) рослина була офіційною. Тепер вона офіційна в багатьох західноєвропейських країнах.Хімічний склад
Листя містить від 0,05 до 0,33 % ефірної олії (в її складі є цитраль, ліналоол, гераніол, цитронелал, мірцен, альдегіди), до 5% дубильних речовин, гіркоту, слиз, янтарну, кавову, хлорогенову, олеанолову та урсолову кислоти, цукри (стахіозу) й мінеральні солі.Фармакологічні властивості і використання
Екстракти з листя меліси виявляють ефективну седативну дію, особливо у людей похилого віку. Це дає змогу зменшити дозу синтетичних препаратів або взагалі відмовитися від них. Сировина діє і проти спастично, зменшує напруження гладеньких м'язів кишечнику, збуджує виділення травних соків, має протизапальні, бактеріостатичні й противірусні властивості. Експериментально підтверджено цитостатичну дію водних екстрактів з меліси.Рослина використовується при станах загального нервового збудження, судинно-вегетативній дистонії, безсонні, порушеннях ритму серця, змінах тиску крові під впливом емоційних збудників, а також розладах, які їх супроводять: порушеннях травлення, епігастричних болях, вегетативному неврозі, гастриті та коліті.
Меліса діє тонізуюче на мозок, серце, матку, органи травлення.
Листя меліси окремо застосовується рідко, частіше в сумішах з м'ятою, ромашкою, кмином, гісопом, валеріаною, лавандою, глодом та ін.
До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини.
Зовнішньо мелісу використовують для ванн, компресів та в косметиці.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій листя меліси (3 чайні ложки листя на склянку окропу, настоювати 15 хв.) випити ковтками теплим перед сном, як заспокійливий засіб;
- відвар (із суміші рівних частин листя меліси лікарської, квітів і плодів глоду криваво-червоного, трави хвоща польового, листя горіха волоського і омели білої взяти 2 столові ложки і відварити в 0,6 л води 3—5 хв., настояти 10 хв.) пити двічі на день по 1 склянці при гіпертонії;
- ароматичний вітамінний салат — на 1 пучок редьки взяти 1 морквину, пів головки капусти, невелику цибулину, олії й солі і посипати подрібненим листям меліси лікарської.
ЗОВНІШНЬО — відвар (трави меліси 75 г, суцвіть ромашки лікарської 30 г, листя м'яти перцевої 75 г; відварити 5 хв. у 3 л води) вилити у ванну (при вегетативному неврозі).
