«Чайний гриб»
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
«чайный гриб», «маньчжурский гриб»
Medusomyces gisevii —
культура мікроорганізмів; симбіоз дріжджів (Saccharomycodes ludwigii) та оцтовокислих бактерій (Acetobacter aceti subsp xylinum). Має вигляд товстої бурувато-білої слизової плівки, яка нагадує плаваючу медузу на поверхні рідини. Поверхня «гриба» гладенька зверху і волокниста зісподу. Через місяць від «гриба» відділяється тонка ніжна плівка, яку переносять в окрему банку для розмноження; можна брати й невеликі кусочки, вони дуже швидко розростаються.
Поширення
Вперше «чайний гриб» почали культивувати в країнах сходу (в Японії, Індії, Індонезії), звідти він поширився на Захід (вважають, що це відбулося під час російсько-японської війни). Культивується у посудині з 10%-ним цукровим розчином (з додаванням чайного настою) при кімнатній температурі та вільному доступі повітря. В умовах сильного освітлення та низької температури повітря життєдіяльність «гриба» гальмується. Навесні і влітку він росте значно краще, ніж восени і взимку.Сировина
З лікувальною метою використовують семи-восьмиденний настій культури «чайного гриба». Дріжджі «гриба» зброджують цукор, утворюючи невелику кількість спирту та вуглекислоти, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт до оцтової кислоти. Внаслідок цього одержують приємний газований освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щоб напій був завжди смачний і мав освіжаючі властивості, необхідно раз на тиждень промивати «гриб» теплою кип'яченою водою і тримати в широкій банці, закритій марлею. Перед вживанням настій виливають з банки, фільтрують через кілька шарів марлі і зливають у пляшки, де він може зберігатися досить тривалий час, не змінюючи своїх цілющих властивостей.Хімічний склад
Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільну і органічні кислоти (молочна, оцтова, глюконова, койєва), ферменти, ароматичні речовини, вітамін В2, речовину, подібну до аскорбінової кислоти.Фармакологічні властивості і використання
Цілющі властивості «чайного гриба» доведено клінічно. Настій «гриба» має антибіотичні, протизапальні і знеболюючі властивості, знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу.Вживання настою показане і дає добрий терапевтичний ефект при різних формах бактеріальної дизентерії, гастрогенному ентериті (поносі, викликаному запаленням тонкої кишки внаслідок недостатнього утворення шлункового соку), гастрогенному ентероколіті (запаленні товстої та тонкої кишок), коліті дизентерійного походження та спастичному коліті у людей похилого віку.
Вважають, що настій «чайного гриба» є ефективним засобом у боротьбі з дизентерійним бацилоносійством.
Як профілактичний і лікувальний засіб настій «чайного гриба» п'ють при артеріосклерозі, склерозі, гіпертонічній хворобі, ревмокардиті і поліартриті, захворюваннях простудного характеру, зокрема катарі верхніх дихальних шляхів.
Як зовнішній засіб настій «чайного гриба» рекомендують вживати для полоскання зіва глотки і ротової порожнини та промивання порожнини носа при гострих формах ангіни, хронічному тонзиліті і запальних процесах слизової оболонки рота.
Багаторазове тривале полоскання зіва швидко усуває місцеві і загальні хворобливі явища і покращує самопочуття хворих. Уже через день нормалізується температура тіла, минає біль у горлі і головний біль; зникають загальна слабкість і гострі запальні явища в носоглотці та кишках. Полоскання зіва глотки протягом багатьох місяців запобігає рецидивам ангіни і тонзиліту у осіб, які часто хворіють на ці недуги.
Обережне промивання носової порожнини усуває стійкий хронічний нежить, а промивання нагноєних ран прискорює їх гоєння.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій гриба по півсклянки 3-4 рази на день за 1 годину до їди (при шлунково-кишкових захворюваннях після прийому настою треба полежати 1 годину на правому боці).
ЗОВНІШНЬО — полоскання і промивання настоєм.
