Березка польова
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
берізка, в'юнок, грамофончики, оплітка, повійка, повуйка;
вьюнок полевой
Convolvulus arvensis -
Стебло рослини довге та тонке, до 75 см завдовжки. Черешки листків довші, ніж сама листкова пластинка, яка має видовжено-яйцеподібну чи ланцетну форму. Біля основи стебла листки стрілоподібні, списоподібні чи ланцетні, з цілими краями. Чашечка квітки п’яти роздільна, лійкоподібний віночок (у народі березку називають грамофончиками — квітки й справді нагадують мініатюрні грамофонні труби), блідо-рожевий. Цвіте рослина з червня по вересень. Насіння березки польової зберігає схожість до 22 років.
Поширення
Злісний бур'ян, який засмічує городи і посіви озимих, ярових хлібів та технічних культур. Але бур'яни бувають різними. Є такі, які легко видалити з грунту, та не з них польова березка. Невдовзі після проростання її корені швидко заглиблюються у ґрунт і через 2-3 місяці досягають глибини 130-150 см, а якщо ґрунт пухкий, то у кінці вегетативного сезону коріння можна знайти на глибині 3-5 м. Особливо «лютує» вона на піщаних ґрунтах. Так само, як і пирій, березка надзвичайно швидко розмножується вегетативно — обрубками і відростками кореневищ. Надземна частина (стебло) рослини зазвичай закручується навколо будь-якої опори, найчастіше — навколо стебел злаків. Тому збирання хлібів, засмічених березкою, — трудомістке завдання. В Україні росте по всій території на засмічених місцях, уздовж доріг, злісний бур'ян на полях і городах.Заготівля. Використовують зазвичай надземну частину березки та насіння. Лікарську сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, де й зберігають. Причому у вітчизняній і болгарській народній медицині використовують винятково свіжі рослини та їхній сік У Росії народні лікарі вважають, що при висушуванні рослина втрачає деякі діючі речовини.
Хімічний склад
Які ж корисні властивості можуть бути у цієї лиходійки? Надземна частина березки містить глікозид конвольвулін, аскорбінову кислоту (вітамін С), каротин (провітамін А), токоферол (вітамін Е), флавоноїди, сапоніни, смолисті та гіркі речовини, протеолітичні ферменти. У насінні містяться алкалоїди.Фармакологічні властивості і використання
Препарати з березки польової мають потогінну (насіння), послаблювальну (листя), кровоспинну дію. Нещодавно встановлено гіпотензивні властивості галенових препаратів березки. Препарати кореневищ інколи призначають при безсонні; квіток (окремо) — при запаленні верхніх дихальних шляхів і запамороченнях. Свіжу траву і сік рослини використовують як засіб для знеболювання та загоєння ран. Порошком сушеної трави раніше присипали рани і забиті місця. Відвар листків і коренів призначали при гнійничкових захворюваннях шкіри, лишаях та корості. Подрібнені листки, за переказами, допомагали при укусах змій.Виявляється, рослину здавна застосовують у народній медицині для різноманітних цілей.
У Росії та за кордоном сік березки використовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (ларингітах, бронхітах), бронхіальній астмі, туберкульозі легень, гастритах, захворюваннях печінки, висипках (у тому числі й сифілітичній) та застуді.
Березку з успіхом застосовують у гомеопатії та ветеринарії.
Бджоли не оминають квітучу рослину, збираючи з неї нектар та пилок. Нектар, що виділяється однією квіткою за добу, містить 1,1-3,2 мг цукру. Березка забезпечує так званий підтримуючий медозбір.
Настойка свіжої трави чи квіток. 1 частина трави чи квіток на 5 частин 70%-ного спирту. Приймають по 1/2-1 чайній ложці на день як проносний і сечогінний засіб.
Настій свіжої трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. По 1/2 склянки на день за декілька прийомів.
Настій сушеної трави. 1 столова ложка сировини на 400 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки тричі на день.
Настойка свіжої трави (зовнішнє). 2 частини трави на 4 частини 70%-ного спирту. Настоюють 15 діб. Розводять наполовину кип'яченою водою. Застосовують для компресів та обмивань.
