Щавель кінський
шавель конский
Rumex conlertus —
багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, борозенчасте, до 1,5 м заввишки. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, коротко-пухнасті, при основі з розтрубами, які обгортають основу меживузля; нижні листки з довгими, зверху жолобчастими черешками, видовжено-серцеподібні, по краях хвилясті, верхні — яйцеподібно-ланцетні. Квітки двостатеві, зібрані у верхній частині стебел в густе волотеподібне суцвіття. Оцвітина з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашоподібна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від половини ширини внутрішніх, внутрішні — округло-серцеподібні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших горбочки малопомітні. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Щавель кінський росте по всій території України, крім Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках.Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують корені щавлю (Radix Rumicis conferti), які заготовляють навесні або восени. Викопані корені обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, пров’ялюють на відкритому повітрі, очищають від гнилих і відмерлих частин, розщеплюють, при необхідності, вздовж і сушать, розстеливши тонким шаром у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі 50-60°С. Сухих коренів виходить 30-35%. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки.Аптеками сировина не відпускається.
Хімічний склад
Корені щавлю містять 8-12% дубильних речовин пірокатехінової і пірогалової груп, до 4% похідних антрахінону, у складі яких є хризофанова кислота і емодин, флавоноїд неподин, ефірну олію, кавову кислоту, оксалат кальцію (до 9%), залізо у формі органічних сполук.Фармакологічні властивості і використання
Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок настає через 10-12 годин), при малих дозах спостерігається проти проносний ефект.Галенові препарати щавлю мають також кровоспинні, глистогінні, холеретичні та холекінетичні властивості.
Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, кровоточиві виразки шлунку тощо.
Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепатохолециститах, холециститах і холангітах.
Експериментально та в умовах клініки доведено ефективність настойки кореня щавлю при лікуванні гипертонічної хвороби.
Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять полоскання і спринцювання при запальних захворюваннях носоглотки, піхви і вульви, при білях).
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) приймати по третині склянки 2-3 рази на день на 30 хв. до їди як в'яжучий, закріпляючий, проти глистяний та кровоспинний засіб або по півсклянки на ніч — як проносне;
- порошок кореня приймати по 0,25 г тричі на день як в'яжучий засіб, або по 0,5-1 г на ніч — як послаблююче;
- настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:10) приймати по 50-60 крапель тричі на день протягом 2-3 тижнів.
ЗОВНІШНЬО — полоскання відваром (готують, як у попередньому прописі);
- 1 столову ложку сировини заливають 1 л окропу, кип'ятять 5 хв., проціджують і одержаний у такий спосіб настій вживають для одного спринцювання.