Малина
малина обыкновенная
Rubus idaeus —
напівкущова рослина родини трояндових. Має річні вегетуючі пагони і здерев'янілі дворічні стебла, які утворюють вкорочені квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червоно-коричневими шипами, з пониклою верхівкою; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарно перисті, з 3-5(7) листочків, по краю з нерівно пильчастих листків, зверху майже голих, темно-зелених листків, зісподу — біло повстистих листків, середній листочок — на довгому черешку, бічні — сидячі. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, в щитковидному волотистому суцвітті і в пазушних мало квіткових китицях. Плід — складна, червона або жовта соковита кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у липні.
Поширення
Дикоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.Заготівля і зберігання
Для медичних потреб заготовляють цілком стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки і перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, пров’ялюють на сонці і сушать у вогневих сушарках або в духовці при температурі не вищій за 50°С (краще при 35-40°С). Готової сировини виходить 16-18%. Строк придатності сушених плодів — 2 роки. Квітки та листя малини збирають у травні — червні і сушать під укриттям на вільному повітрі. Рекомендується заготовляти листя з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки з грубого загального черешка. Сухого листя виходить 25%. Готову сировину (плоди, квітки, листя) зберігають у сухому провітрюваному приміщенні.Сушені плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад
Свіжі плоди малини містять 3,6-5,7% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36-2,09% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина), пектинові речовини (0,45-0,71%), каротин (0,3-0,6 мг %), вітамін В2 (0,012 мг %), аскорбінову (12-45 мг %), нікотинову (0,6 мг %) і фолієву (0,18 мг %) кислоту, (42—85 мг %) флавоноїдів (гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін.), слизисті й дубильні речовини, ефірну олію, р-ситостерин та інші фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні речовини, флавони, органічні кислоти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.Фармакологічні властивості і використання
В науковій медицині використовують свіжі й сушені плоди малини. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків.Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб при різних простудних захворюваннях.
Проти простудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти. Сушені плоди входять до складу потогінних чаїв.
Як дієтичний продукт плоди малини споживають у натуральному вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, екземі, для збудження апетиту й поліпшення травлення.
Слід, однак, пам'ятати, що при нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане.
Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для заварювання потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їхньої переробки (варення, желе, мармелад, сік, тощо).
Взимку пагони малини використовують як заварку до чаю, який п'ють при простуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби та як жарознижуючий засіб.
З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в'яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — протизапальними і антитоксичними.
Настій листя п'ють при хворобах органів дихання, кашлі й гарячці, проносах і ентероколітах, шлункових кровотечах і геморої, надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи.
Зовнішньо — настій листя застосовують для полоскання при стоматитах, фарингітах і ангінах, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях.
Сушене листя малини входить до складу сумішей трав для приготування гігієнічних ванн, а сік із свіжого листя використовують для виготовлення мазі, яку застосовують при вуграх і висипах на тілі.
Настій квіток приймають усередину при геморої та від гарячки, а зовнішньо його застосовують для примочок при кон'юнктивітах, блефаритах і бешихових запаленнях, промивання обличчя при вуграх.
Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) лікують дерматози, зумовлені укусами комах.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хвилин, проціджують) приймають по 2 склянки за 1 раз як потогінний засіб (пити гарячим);
- настій квіток (20 г сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день;
- настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 години) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;
- 1 столову ложку суміші (порівну) плодів малини та анісу звичайного, кори верби білої, квіток липи серцелистої і листя підбілу звичайного заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 5—10 хвилин, проціджують і п'ють гарячим по 1—2 склянки за один раз як потогінний засіб;
- 1 столову ложку суміші листя малини (20 г) і м'яти перцевої (30 г), квіток ромашки лікарської (50 г) і нагідок лікарських (20 г) та трави материнки звичайної (50 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і випивають гарячим за один раз з медом при гострому тонзиліті й катаральній ангіні;
- 1 столову ложку суміші (порівну) листя малини і суниць лісових, трави деревію звичайного і перстачу гусячого та кори дубу звичайного заливають склянкою холодної кип'яченої води, витримують 4-9 годин, кип'ятять 5 хвилин, відразу проціджують, охолоджують і п'ють по одній склянці в день при надмірних менструаціях і катарі кишечнику.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток або листя (10 г сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) застосовують для полоскання, зрошування та примочок;
- мазь (1 частина соку із свіжого листя на 4 частини масла вершкового або вазеліну);
- 3 чайні ложки суміші листя малини (20 г), шавлії лікарської (30 г), підбілу звичайного (25 г) і калачиків лісових (25 г) заварюють склянкою окропу, настоюють 15-20 хв. і використовують для полоскання при ларингіті й фарингіті;
- гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пружності, ліквідує неприємний запах): 500 г суміші листя малини і берези бородавчастої, трави м'яти перцевої, ромашки лікарської і конюшини лучної, взятих у співвідношенні 4:4:2:4:4, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40-50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36-39°С, тривалість процедури — до 20 хв., приймають 1-2 рази на тиждень).