Конюшина повзуча
конюшина біла;
клевер ползучий
Triiolium repens —
багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10-35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки обернені яйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.
Поширення
Конюшина повзуча росте по всій території України на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах.Сировина
Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися.Рослина неофіційна.
Хімічний склад
Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни [Е, С, каротин (провітамін А) та інші й естрагенний ізофлавон куместрол.Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині Конюшина повзуча відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоювальний й антитоксичний засіб.Настій трави Конюшини повзучої п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, порушеннях сольового обміну та втраті сил внаслідок виснажливих захворювань.
Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) приймають по чверті склянки 4 рази на день.