Чемериця Лобелієва
чемерица Лобеля
Veratrum lobelianum —
багаторічна трав'яниста з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійних. Стебло грубе, пряме, циліндричне, порожнисте, до 175 см заввишки, при основі оточене рештками старих листків, у верхній частині й суцвітті пухнасте. Листки великі, спірально розміщені, численні, з цілими краями, вздовж складчасті, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцеподібні або широко еліптичні, коротко загострені, верхні — ланцетні, загострені. Квітки полігамні, зібрані в пірамідальну волоть; оцвітина проста, жовтувато-зелена, шести роздільна, з еліптичними, вгорі закругленими, по краю дрібнозубчастими, зовні опушеними частками. Плід — яйцеподібно-тригранна коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Чемериця Лобелієва росте на вологих лісистих луках, вологих місцях по узліссях та чагарниках на Поліссі і в лісостепових районах; від підніжжя до зони криволісся в Карпатах; по долинах річок у лівобережному злаково-луковому Степу.Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують кореневище з коренями чемериці (Rhizoma cum radicibus Veratri). Заготовляють сировину восени, після відмирання надземної частини рослини, рідше напровесні, викопуючи рослини лопатою. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски, розщеплюють при необхідності навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі до 50°С. Сухої сировини виходить 20%. Строк придатності — 3 роки. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.Отруйні всі частини рослини. При маніпуляціях з нею (заготівля, сушіння, приготування ліків тощо) треба захищати очі, ніс і рот, після роботи мити руки.
Хімічний склад
Кореневища та корені чемериці містять суму алкалоїдів (кореневища до 1,3%, корені до 2,4%), дубильні речовини, смоли, цукри та пігменти.Фармакологічні властивості і використання
При загальній дії на організм алкалоїди чемериці збуджують, а потім пригнічують соматичний і вегетативний відділи нервової системи, розширюють кровоносні судини, збільшують силу скорочень серцевого м'яза, сповільнюють ритм серця, посилюють скорочення м'язів кишечнику.В деяких зарубіжних країнах алкалоїди чемериці використовують для лікування тяжких форм гіпертонії (препарати тенсатрин, вералес та ін.). В СРСР (* держава припинила своє існування в 1991 р.) випробовували препарат ловераїн. Однак широкого застосування препарати чемериці не набули, у зв’язку з їхньою високою токсичністю.
Великі дози чемериці викликають пронос і блювання, що може закінчитись клонікотонічною судомою, парестезією, колапсом і смертю.
При зовнішньому застосуванні препарати чемериці виявляють болезаспокійливу, подразнювальну та інсектицидну дію.
Зважаючи на це, настойку чемериці використовують як ефективний болетамуючий засіб при невралгії, артриті й ревматизмі (роблять розтирання).
Як радикальний анти паразитний засіб у боротьбі з головними, лобковими і одежними вошами, коростою тощо застосовують відвар чемериці (змочують волосисті та уражені коростою ділянки тіла, дезінфікують білизну) або мазь із коріння чемериці й плодів дудника лісового (втирають у тіло).
Як дезинфікуючий засіб використовують і порошок з кореневищ і коренів чемериці (пересипають білизну).
У болгарській народній медицині згущений відвар кореневищ і коренів чемериці на винному оцті використовують як засіб, що допомагає при себореї голови та покращує ріст волосся (змочують волосисту частину голови через день).
В гомеопатії застосовують настойку з висушених кореневищ і коренів чемериці.
Лікарські форми і застосування
ЗОВНІШНЬО — настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:120, настоюють 2 тижні, проціджують);
- відвар (пів чайної ложки сировини на 200 мл окропу);
- мазь: 1 столову ложку порошку коріння чемериці змішують з 1 чайною ложкою порошку плодів дудника лісового і додають 4 частини смальцю;
- згущений відвар (50 г сировини на 250 мл винного оцту і 250 мл води, уварюють наполовину, проціджують).