Авран лікарський
авран лекарственный рос.
Gratiola officinalis —
багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, біля основи червоно-фіолетове, на верхівці чотиригранне, 15—20 см заввишки. Листки сидячі, супротивні, ланцетні, крапчасто-залозисті; нижні — тупі, майже цілокраї, решта — пильчасті, гострі. Квітки пазушні, одиничні, двостатеві, неправильні, білі. Плід — коробочка. Цвіте у червні—вересні.
Поширення
Росте на вологих місцях, на луках, по берегах річок по всій території України.Заготівля і зберігання
Заготовляють надземну частину рослини (Herba gratiolae) незадовго до цвітіння або коріння — восени.Сушать на горищі або під наметом.
Зберігають у сухих приміщеннях. Строк придатності — З роки.
Аптеками рослина не відпускається.
Хімічний склад
Трава Авран лікарський містить близько 0,3 % глікозитів (граціолінін, граціотоксин, граціозид, граціолін), сапоніни, гіркоти, смолисті речовини, кислоти (бетулінову, граціолінову, дубильну, яблучну і жирні).Фармакологічні властивості і використання
Препарати з Аврану лікарського діють на серце подібно до дії наперстянки великоквіткової. Вони мають сечогінні, проносні, глистогінні та дермотонічні властивості. В народній медицині рослину використовують при серцевій недостатності, що супроводиться асцитом, при жовтяниці, хворобах печінки, запорах, глистяній інвазії (аскаридами), хронічних захворюваннях шкіри (свербець, короста, трофічна виразка, екзема, різні рани, висипання, лишай), для лікування забитих місць, зметою посилення пологової діяльності та при відсутності менструацій.
Як серцевий засіб Авран лікарський доцільно вживати разом зі слизистими відварами, щоб уникнути подразнень шлунка і кишок.
В офіційній медицині Авран лікарський входить до мікстури за прописом М. Н. Здренко.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка на 1 склянку води) п'ють по 1 столовій ложці через 2—3 години як серцевий засіб і при жовтяниці;
відвар трави (половина чайної ложки на 1 склянку води) вживають по 1 чайній ложці через 15—20 хв. як глистогінний засіб;
відвар коріння (2—7 г на 360 мл води) п'ють по столовій ложці на прийом як проносний засіб;
настій трави і коріння (по 2 г на 200 мл води) приймають по столовій ложці 3-4 рази на день як сечогінний засіб.
Зовнішньо — компреси з настою трави (2 чайні ложки на 1 склянку окропу);
мазь із соку рослини, змішаного з жировою основою у співвідношенні 1:1;
свіжу потовчену траву прикладають до забитих місць.
Авран — отруйна рослина! Вживати тільки за порадою і під наглядом лікаря.
Зважаючи на високу токсичність аврану при вживанні його слід проявляти обережність. Рослина зберігає токсичність і після висушування. Відмічені випадки отруєння тварин (головним чином коней та великої рогатої худоби) після поїдання сіна з домішкою аврану.